Рівненська АЕС

В кінці квітня соціальні мережі сколихнула інформація про пожежу на Рівненській АЕС, а ми давно планували заїхати на екскурсію. Тому вирішили організувати офіційні відвідини РАЕС.

При під’їзді до міста Вараш (до 2016 року Кузнецовск) нас здалека зустрічають градирні. Їх видно за десятки кілометрів, оскільки висота їх 150 метрів. Зразу асоціація із Спрінгфілдською АЕС. Білий димок це водяна безпечна пара.

Проїхавши 300 км за 5 годин вирішили провести контрольні заміри природного фону. Все в межах норм.

Офіційну екскурсію ми почали із інформаційного центру Полісся, у приміщенні колишнього кінотеатру.

Всередині нас зустрічають анімовані макети атомної електростанції.

Гарна деталізація основних компонентів і трубопроводів.

Тут знайомимося із типами ректорів. На станції використовується 2 типи водо-Водяних енергетичних реакторів:

  • ВВЕР-440 проекту В-213: 1 і 2 блок (об’єднані в одному приміщення), теплова потужність 1375 МВт, мають 2 турбогенератора. При пошкодженні однієї турбіни, реактор може працювати на 50% на одну турбіну. Має 6 ГЦН (продуктивність 7100 м3/год). Має систему локалізація аварії (система камер справа на схемі).

  • ВВЕР-1000 проект В-320: 3 і 4 блок (окремо стоячі), теплова потужність 3000 МВт. мають по 1 турбогенераторі. Має 4 ГЦН (продуктивність 21050 м3/год). Ректор розміщено в гермооболонці, купол містить систему натягнутих канатів, здатний витримати падіння літака.

КПД енергоблоків біля 30%.

На стіні зустріли карту станцій моніторингу навколо станції. Про пости моніторингу читаємо далі у статті.

Є архівні фото, зокрема заливки градирень.

Працівники станції також брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пропуск із найвищим рівнем допуску: ВСЮДУ.

Гарний артефакт: контейнер для перенесення рідких радіоактивних проб, зокрема із першого контуру реактора.

Йдучи по вулиці контейнер “взагалі не кидається в очі” )

Також віртуально побували всередині станції.

Далі вирушили в навчально-тренувальний центр (НТЦ).

В холі поганяли стержні (сплав алюмінію і Eu2O3) на ТВЕЛі.

З допомогою 3D принтерів, кожен може роздрукувати макет реактора.

Безвідповідально, раніше станції не мали тренажерів станцій, і навчання робилися на діючому реакторі. Тому зараз є вимога МАГАТЕ про наявність повномаштабних тренажерів, який 1:1 відповідає реальному. На ньому зміни відпрацьовують позаштатні ситуації. В НТЦ є тренажери ПМТ-440 (енергоблок-прототип № 2) та ПМТ-1000 (енергоблок-прототип № 3).

Цікаво, що за жовту лінію до щитів може перетинати тільки зміна, всі решта стоять за лінією, але не ми.

Величезна кількість лампочок, перемикачів, шкал. Червоний колір означає перекриту заслінку чи перемикач, зелений відкриту.

Ну десь так)

Панель, яка визначає потужність реактора. Присутнє дублювання.

А це пульт керування групами стержнів. Автоматика не дає розігнати реактор більше 103%.

На мнемосхемі відображаються положення стержнів. Вони використовуються для заглушення реактора. Сама потужність реактора керується наявність іонів бору (борної кислоти) у теплоносію.

Також на моніторі видно параметри активної зони реактора.

Кнопки захисту, використовуються в крайньому випадку, захищені ковпачками і пломбами.

Кожне табло має функціонал перевірки справності індикації, хоч лампи дубльовані, можуть перегоріти.

Є різне обладнання, різних виробників.

Мнемосхеми дають зразу орієнтуватися у процесі.

Усі електростанції працюють у одній мережі, і важливо дотримуватися сталої частоти. При відхиленні частоти, починаються каскадні відключення споживачів.

А це індикатор обертів турбіни.

Також параметри відображаються на комп’ютерах.

Непідготовлена особа зразу губиться у призначеннях кожного елементу.

Нам дали попрацювати на щиті, і ми емулювали пошкодження автотрансформатора 330 кВ. Так як було 29 квітня 2019 року по 21 годині соцмережами почалася розходитися інформація про пожежу на станції. ДСНС оперативно загасили, і опублікували повідомлення.

Загорівся автотрансформатор АТ-7 типу АТДЦ-125000/330/110 на 330кВ. Через збій систем 3 енергоблок РАЕС автоматикою систем безпеки було заглушено.

Отож відрізаємо енергоблок від об’єднаної енергомережі.

Системи не дали турбіні розігнатися, через втрату навантаження. Надлишок енергії пішов в градирні, також скидання пари спричинило шум на станції.

Далі відключив живлення трансформаторів внутрішніх потреб.

Автоматика успішно справилася, і блок працював у штатно доки дизель генератори виходили на режим.

Цікава комбінація шкали і кнопок.

Оскільки це емулятор, то відображенням даних керує комп’ютер.

Тисячі входів виходів, як дискретних  так і аналогових. При модернізації щитів, закупляється парна кількість: один комплект йде на реальних щит, а друга на тренажер.

Зустрічаються аналогові самописці із записом на папір у резерві.

Покидаємо тренажер, і роздивляємося куток дозиметрів.

Далі ми поїхали на територію захисного сховища № 1 біля станції. Інформація у брошурі.

Спочатку відвідали станцію радіоактивного моніторингу. Ззовні є лічильника гейгера.

Всередині стоїть спеціальний фільтр АФА-РМП-20, який 10 днів фільтрує повітря для аналізу. Саме тут було зафіксовано радіонукліди після Фукусіми, а також фіксуються викиди на росії.

Також стоїть автоматизований комплекс для відбору проб повітря. Запускається дистанційно.

Сурова промислова техніка.

А це система керування Remtech Doppler Sodar, який аналізує потоки повітря на різних висотах.

Промислова панель оператора.

Індустріальні конектори.

Метеорологічний комплекс “Sodar” PA5 станція зонування атмосфери до 3 кілометрів. Акустична потужність 60 ват, частота 1 КГц.

А це метеостанція MAWS-110. Онлайн дані.

Будка Стівенсона для захисту сенсорів від нагріву сонця.

Датчик хмарності. Виглядає як НЛО.

А це каретка, яка фіксує кількість опадів. Є підігрів для снігу.

Ультразвуковий сенсор.

Далі ми зайшли в бункер. Сховище контрольних зразків радіонуклідів.

У радіологічній лабораторії здійснюють моніторинг забрудненості радіонуклідами фільтрів із станція, рослинності.

Досліджувальні зразки досліджують спектрометрами. Жовте це свинцевий контейнер, знизу є екранування свинцем від випромінювання землі. Під резервуари Дюара із рідким азотом для сцинтиляційних сенсорів.

Аналіз на бету і альфу виконують у MPC 9604.

А це рідкий сцинтилятор. До зразка води дадається люмініфор, вимірюється забруднення слабо активними ізотопами, наприклад тритію.

Далі ми спустилися на 5 метрів під землю. Купа гермодверей.

Повноцінний діючий бункер.

Тут розмістилися стійки із комп’ютерними серверами. Захищений міні дата-центр.

А це система радіаційного моніторингу.

Захищене робоче місце. Аналітичні системи, зокрема RODOS, можуть малювати в реальному часу карти забруднення, робити прогнози у разі надзвичайних ситуацій.

А це чорний ящик енергоблоків. Сюди весь час пишеться більше 2000 параметрів реактора.

У бункері створюється надлишковий тиск.

Є сучасні моніторингові комплекси.

А це ситуаційна кімната. Тут збираються все керівництво у разі ЧП.

Комплекс має два корабельних дизеля, для живлення у разі блекауту.

Є шлюзові камери, а також детектори забруднення людини.

А це в’їзд транспорту. Згадується Термінатор, де вони заїхали в гору.

Далі ми проїхали навколо градирень до 4 блоку, але там не можна робити фото і відео зйомку.

Виглдяає так: 3 і 4 енергоблок мають по 2 градирні, 1 і 2 має 2 спільні градирні.

Забув вказати що таке градирня: на деякий станція (наприклад ЧАЕС) для охолодження теплоносія використовуються ставки охолоджувачі, із ростом теплових потужностей, економічно невигідно збільшувати площу ставка, тому сучасні станції йдуть із градирнями. Це труба (тут висотою 150 метрів), де розбрискується вода на системи із пластин, і природній протяг охолоджує воду, далі вона кондесується і вертається назад в цикл.

Тому ми зробили знімки біля стели.

Отож радіаційний фон менше ніж у Львові, можна спати спокійно. На станції працює сучасна радіологічна лабораторія, яка бере участь у міжнародних змаганнях, а також велика мережа постів моніторингу на різній відстані від станції. Протягом десятків років доведено, що станція не забруднює природу радіонуклідами.

Далі обід-вечеря, і назад додому.

Наша дружня компанія.

Висловлюю подяку керівництву РАЕС а також форуму eXplorer.lviv.ua.

Посилання:

Коментарі