Якось спонтанно із співробітниками вирішили купити квитки у Литву за дуже смачною ціною від МАУ. Нас зібралося п’ятеро хто мав діючу шенгенську візу.
По дорозі у аеропорт сфотографував літак Антонов 124 (підйомність 150 т), який вивантжував 2 гелікоптери Mi-17V5s місії U.N. Фото на телефон на вулиці і на GoPro із терміналу.
Пройшли митний і паспортний контроль. Останні 3 роки питають по батькові і місце народження, через однофамільця/іменем/року. Народ заправився спиртним у дюті-фрі, при купівлі товарів сканують шрихкод із посадкового талону: PDF417, який називають BCBP, який містить прізвище, ім’я, референс замовлення, код аеропорту вильоту і посадки, номер рейсу, дату вильоту, клас, для доступу у лаунж зони, ряд і місце, номер пасажира на реєстрації, і службову інформацію. У нових версіях вже присутній цифровий підпис щоб унеможливити підміну інформації і відвідання зон бізнес класу.
M1PUPKIN/VASYA EX7RMTN LWOVNOPS 0167 352S008F0067 31C>2080 B0E 0
M1PUPKIN/VASYAMR EX7RMTN VNOLWOPS 0168 353T017B0057 13B>10B0 6353BPS 2956624042409280
Після посадки лишаються тільки корінці, дехто їх колекціонує.
Вилетіли рейсом PS167 Lviv (LWO) – Vilnius (VNO) на Boeing 737-8Q8, бортовий номер UR-PSP, летіли на ешелоні 350 (~10,7 км), тиск в салоні був на рівні 2,3 км.
При взльоті через поворот і нахил літака були відчуття як на атракціоні:
Прибули в аеропорт Вільнюса, вигрузили через трап і в автобуси. Різниці у часі немає. В однаковий час прибули літаки Lufthansa і руссофлоту.
Доки стояли в черзі з годину встигли зачекінитися, благо є wifi. Тихо завидували citizens-ам які проходили без черги. Пройшли паспортний контроль назвавши ціль візиту, показавши палець, бронювання готелю і зворотні квитки. На виході зловили таксі мінівен, і за 20 євро похали в готель Florens Boutique біля залізничного вокзалу.
Оцінили джакузі у номері і лягли по 2 ночі спати. Інтернет так собі.
Достатньо виспавшись почали досліджувати місто у суботу по 11-дцятій. Більша частина команди пішла у заклад для веганів Holigans, а я традиційно у McDonalds. Біг тейсті меню і є запас енергії на день. Також файний інтернет для IP телефонії.
Зразу на вокзальній площі розміщено несподівано залізничний вокзал.
В холі зліва розміщено макет реконструкції привокзальної площі. Дуже добре що зразу біля вокзалу розміщено автобусну станцію.
Справа макет якоїсь складної інфраструктури.
На станції чисто, купа інформаційних повідомлень.
Є каса міжнародного сполучення, каси у яких можна розраховуватися банківськими картками.
Є інформаційна служба із розкладами рухів, зокрема і в аеропорт, а в холі гарна ялинка.
На другому поверсі варто відвідати музей залізниці, який був закритий через корпоративи.
В країні дуже поширені банківські рішення для вендінгу від Nayax.
і Ingenico
Також є комплексні рішення для бізнесу на базі iPad від Revel.
Цікаво що у терміналах не дуже поширена підтримка NFC.
Гуляти містом, розглядали цікаві місця.
Дуже сподобалася ялинка із ярмарком.
Освітлення у формі шалаша робить приємну атмосферу.
Зразу на площі можна піднятися на дзвіницю.
У закордонних поїздках при відвідуванні музеїв дуже економить бюджет посвідчення журналіста.
Подивився на ярмарку/ялинку з висоти голубиного польоту.
На проміжній зупинці є атракція у вигляді поворотної камери із гарним зумом, можна заглядати у вікна.
Поруч розміщена вежа Гедиміна, і є фунікулер, який не працював.
Піднялися пішки.
Із середини фото не буде, не мають знижок для преси.
Краєвиди гарні, особливо вночі.
Далі вирішив прогулятися до хмарочосів.
Повечеряли, і на наступний день по обіді вирішили поїхати у Тракай подивитися на замок. На автовокзалі зразу біля залізничного голуби в перемішку із ручними воронами і горобцями клянчили перекус.
У середині автовокзалу інформативна дошка і графік руху.
На автовокзалі у Тракаї сподобалася ручний графік. Олдскул.
Ось і Тракайський замок.
Літом тут напевно дуже гарно. Лебеді і качки.
Зала, у якій 2 музиканти грали на музичних інструментах.
Дуже сподобалася експозиція печатей особливо із мінералів.
Атракція, яка дозволяє зачекінитися печаттю.
Була ідея пропечатати закордонний паспорт.
На вечір завітали у Акрополіс, найбільший торговий центр. Із вокзалу їздить швидкісний трансфер.
Вирішили із торгового центру їхати на таксі у аеропрот. Викликали Uber. Встигли.
В місті працює злагоджено система громадського транспорту. Для турсистів можна купити одноразові квитки в кіосках або у водія дорожче. А для жителів є безконтактна карта Vilniečio kortelė. Сайт доступний лише литовською мовою. Молодці. Купив собі сувенір за 1,5€, колекціоную проїзні nfc карти.
На зупинках встановлені інформаційні монітори із часом прибуття транспорту. Також продубльовані номери на паперовій інфотаблиці.
На жаль, не вдалося покататися і скористатися валідатором.
Як вирішують проблему голольоду: на зиму встановлюються контейнери для піску, яким посипають тротуари.
Актуальна тема для Львова: сортування сміття. Там цим займаються давно, навіть у торговому центрі 4 смітника: сміття, пластик, скло, папір.
На вулиці встановлені великі смітники:
При купівлі у супермаркеті продукції у пластику чи жестяній банці, до чеку плюсується депозит 0,1€, які можна повернути у пунктах збору.
Відволікся, приїхали ми у аеропорт. Пройшли реєстрацію. На митному контролі забрали старий талін (не можна провозити більше 100 мл в одній упаковці у ручні поклажі), посадка у літак. Випускали через гейт поруч із туалетом і гейтом на москву. Ну й контингент туди летів. Завантажилися у два автобуси і похали на стоянку літака. Простояли 20 хвилин, помилувалися аеропортом, і сіли у літак. Вилетіли із затримкою.
Верталися рейсом PS168 Vilnius (VNO) – Lviv (LWO) на Boeing 737-8HX, бортовий номер UR-PSC, летіли на ешелоні 300 (~9,1 км), тиск в салоні був на рівні 1,6 км.
По прибутті паспортний контроль і похід з аеропорта додому.
За вихідні намотали багато кроків. За суботу, якщо вірити крокоміру було зроблено 22 500 кроків:
За неділю 16 800 кроків.
Дякую за чудові вихідні, які організували Христя, Ігор, Юстина і Ані.